І.Крилов у свій час написав досить повчальну байку «Стрекоза и муравей», після прочитання якої всі вважають, що бабки погано дбають про своє існування. Але спостереження за ними повністю змінюють слова байкаря. Зовсім не легковажна ця комаха, а справжня трудівниця. Але є в неї деякі хитринки.

Природодослідники стверджують, що ці комахи привертають до себе увагу завжди, коли в літній день перебувати, наприклад, на рибалці. Вони завжди стрімко пурхають у повітрі. Інколи зловлена риба зривається з гачка, де був насаджений черв’як і саме в цей час зникає наживка, де ж вона дівається? Огледівшись довкола, пропажа знаходилась: велика сіра бабка, схопивши черв’яка лапками, намагалась відірвати волосінь. Можливо цього черв’яка комаха прийняла за звичайного комара. Отаке життя – кожен шукає чим поживитися: рибалка хоче піймати рибу, бабка – вкрасти черв’яка, а комар завжди є чиєюсь поживою. За ненажерство як тільки не кличуть бабок - «літаючі акули», «повітряні пірати». Своїх дрібних жертв бабка з'їдає прямо на льоту, а тих, що побільше – ловить шипастими лапками, складеними в кошик. Паща у неї значна: гострі, як шипи, максілли наколюють жертву і обертають, як на рожні, поки зазубрені мандибули її перемелюють. Такий ротовий аппарат абсолютно нешкідливий для нашої шкіри.

Бабки літають з величезною швидкістю. За це їх називають «небесними ковзанами» і «чортовими голками». Ще бабки можуть в польоті зовсім раптово повернути в потрібну сторону, «включити» задній хід, зробити петлю або зигзаг, злетіти вертикально вгору як вертоліт або різко опуститися вниз. Отже, в мистецтві польоту вони досягли справжньої віртуозності.

Час від часу бабки опускаються на тверду опору, але майже ніколи не ходять по ній. Та й сідають вони зазвичай не на землю, а на різного роду піднесення (високі рослини, каміння, паркани). Бабка може просидіти на такому «аеродромі» від пари секунд до кількох годин, якщо вона влаштувалася там на нічліг, весь цей час залишаючись практично нерухомою. Її сильні і чіпкі лапки потрібні не для пересування, а для надійного зчеплення з опорою. Але головне їх призначення - ловити здобич. Наздогнавши жертву, бабка хапає її лапами і підносить до рота, а там уже в справу вступають потужні щелепи. Незважаючи на свій страхітливий вигляд, вони служать тільки для харчування. Схоплені хижаком або людиною, навіть великі за розміром бабки не намагаються вкусити ворога. 

Цікаво те, що коли на місце, де навколо багато комарів, які спричиняють певні неприємності, прилетять бабки, то величезна кількість дзизкунів, наче весняний сніг, тануть у повітрі. Через 5 хвилин територія стає вільною і відпочиваючі з великою вдячністю згадують рятівниць. Убити хоча б одну бабку - це все одно, що випустити на волю цілу хмару кусючих комах.

Крило бабки, як і крила всіх комах, двошарове. Верхній і нижній шари розділені дуже тонкою щілиною, яка є продовженням порожнини тіла. На першій парі крил є вічко – птеростигма, яке буває різних відтінків від прозорого до темного. Це невелике потовщення кутикули, що має різне забарвлення і розташоване поблизу вершини крила. Воно усуває шкідливі коливання крила під час його рухів при польоті. Обидві пари крил роблять досить прості рухи, але працюють по черзі і незалежно одне від одного. - поки одна пара опускається, друга піднімається. Це дозволяє бабкам різко змінювати напрямок польоту, зависати в повітрі і літати задом. Крила бабки демонструють досить складний дизайн, а аеродинамічна мембрана і кожна пора на мембрані є прямим результатом розумного задуму. Швидкість польоту досягає близько 60 км\год. 

Тому, найважливішою характерною рисою бабки є її крила. Одна пара знаходиться у висунутому положенні по відношенню до іншої. Працюють вони асинхронно: поки передня пара піднімається, друга пара опускається. Рухають їх дві протилежні групи м'язів. Поки одна група м'язів, скорочуючись, тягне вгору першу пару крил, інша група відкриває другу пару рефлексом. Наші вертольоти злітають і опускаються за допомогою схожої техніки. Чи не запозичили її у бабок? А вібрація, що наявна у гвинтокрилів, як її позбутися? Бабка гасить вібрацію за допомогою невеликих цяток на кінцях крил.

Бабка з легкістю піднімає в повітря вантаж, який у п'ятнадцять разів перевищує її власну вагу. Вченим  вдалося з'ясувати, що це відбувається завдяки особливому пристрою крил: вони створюють над своєю верхньою площиною особливі завихрення, в яких і криється секрет небаченої підйомної сили бабок. Авіаконструктори та інженери досі не зуміли використати цей секрет в авіабудуванні.

Бабки часто літають не поодиноко, а групками, тобто разом з «подружками», а інколи збираються у величезні зграї і здійснюють далекі перельоти. Наприклад, в історії відомі такі випадки: в 1817 р. стрекозна зграя летіла над Дрезденом протягом двох годин, а в 1883 р. над шведською р. Мальме "парад бабок" тривав з ранку до вечора.

Око бабки вважається найскладнішою у світі комах зоровою системою. Кожне око містить близько 30 000 лінз, тобто як і у багатьох комах очі бабки складаються з безлічі маленьких вічок – фасеток, завдяки яким зображення складається на манер мозаїки. Таких фасеток у бабки рекордна кількість (до 28 тис.), і вони поділяються на два типи:

-фасетки верхньої частини очей розрізняють тільки чорно-білу гаму, що дуже важливо, коли потрібно знайти поживу на тлі ясного неба. А от коли жертва намічена, бабка піднімається над нею, щоб схопити. І тут вже важливо розрізняти здобич на тлі землі;

-нижні фасетки вміють розрізняти кольори, і розрізняють їх набагато більше, ніж око людини. Якщо сітківка людини поглинає лише три спектра червоний, зелений і синій (інші кольори результат "змішування"), то фасетки бабки - п'ять, що дозволяє їй бачити в інфрачервоному та ультрафіолетовому діапазонах. 

Крім того її частота зору в 4 рази перевершує людську. Умовно кажучи, якщо людина бачить 24 кадри в секунду, то бабка - близько сотні. Причому самі очі займають близько половини поверхні голови і забезпечують їй дуже широке поле зору, завдяки якому вона може наглядати за спиною. Тобто очі бабок дозволяють їй мати огляд майже в 360 градусів.Однак при цьому у всіх бабок обов'язково є ще й три простих очка - між «головними» очима або, якщо ті злилися, спереду від них. Тут же знаходяться короткі малопомітні вусики, в яких розміщені органи слуху і спеціальні рецептори, що визначають швидкість зустрічного потоку повітря.

Дорослих бабок поїдають птахи, а їхні личинки – непоганий корм для риб, тому що бабка-мама, пролітаючи над водоймою, відкладає яйця прямо у воду. З яєць вилуплюються личинки і живуть на дні, де і живляться. Підростаючи, вони виповзають на берег, розпрямляють крила, і ось… вже летить бабка. Але живе бабка недовго - 1,5-2 місяці. У холоди і негоду, як і багато інших комах, бабки як-би завмирають, поводять себе мляво і спокійно сидять де-небудь в затишних місцях. 

Процес розмноження бабок досить витончений. Їх часто можна побачити неначе приклеєними одна до одної. Їхнє поєднання утворює фігуру, схожу на недбало намальоване серце, так зване шлюбне кільце. Спершу самець відкладає мішечок зі спермою (сперматофор) в ямку на своєму третьому членику. Потім хапає самку за шию клешнеподібними придатками на кінці черевця і тягає "наречену" до тих пір, поки вона не підніме свій задній кінець черевця до сперматофора і той не потрапить в статевий отвір.

З яйця вилуплюються личинки вже з хижацькими замашками. Для полювання у неї є значна щелепа з кігтиками на кінцях, здатна далеко висуватися і хапати всяку водну живність – чужих личинок, черв'яків, пуголовків, дрібних рибок, а також і своїх сестер.

Бабки діляться на дві групи:

-різнокрилі, що мають великі розміри і не вміють складати крила, наприклад, бабка-коромисло;

-рівнокрилі - лютки, стрілки, красуні за розміром дрібніші, крила складають, але літають гірше.

У бабок є власні паразити. Вчені виявили новий вид паразитичних ос, розміри яких небагато перевищують міліметр, що дозволяє їм закріплюватися на верхівці черева бабки позаду крил. Оси залишаються там до того моменту, поки бабка не починає відкладати яйця у воду. У момент, коли бабка опускається у воду і відкладає туди яйця, паразит спускається до її яєць і відкладає в них свої.

Велика повага до бабок зовсім не в Україні, а в Японії. В історії цієї країни згадується, що імператор Дзімму-Тенно одного разу піднявся на гору в районі Ямато і побачив, що його країна має форму двох бабок, що спаровуються. Через це острів Хонсю якийсь час називали "Акіцусіма", тобто "Стрекозиный остров". За іншою легендою, імператора Юряку-Тенно під час полювання вкусив гедзь. І тут з неба злетіла бабка і схопила нешанобливого кровососа. Імператор так розчулився, що назвав район, де це сталося, "Акіцуно" "Стрекозиная равнина". У 1988 р. в м. Накамура на острові Сікоку відкрився перший в світі парк під назвою "Королівство бабок».

У Європі до бабок ставилися з боязким упередженням. Наприклад, англійські назви цієї комахи «драконова муха», "летюча гадюка" або "диявольська циганська голка". Раніше дітей залякували тим, що "прилетить бабка і зашиє тобі рот". Слов'яни також бабку не ідеалізували, а вважали її їздовою твариною чорта.

Таким чином, знову згадуючи байку про «попрыгунью стрекозу» і знаючи її біологію, можна стверджувати, що бабка не співає і не стрибає. Ніякого звуку крім легкого торохтіння крилами бабка видати не в змозі. А її ноги зовсім не пристосовані, не те, що для стрибання, але і для звичайної ходьби. Ніхто, як би добре він не літав, не відмовиться повністю від пересування по землі. Ніхто - окрім бабок.