Пошук:
Автор Pavlenko | 30 июля 2013 | Коментарів: 0 | Переглянуто 3078
Рубрика: Корисна інформація / Тваринний світ

Гекони – забавні істоти - "спайдермени"

Гекони мають ряд ознак, завдяки яким вони вселяють симпатію. Ті хто знають цих тварин відносяться до них приязно. Повірити важко, адже ми на Україні у дикій природі цих плазунів практично не зустрічаємо. А побачивши в зоопарках дивуємося їхньому вмінню рухатися головою вниз. Роблять вони це тому, що полюбляють полювати за різними комахами, які літають під стелею. Здається, що бігають по підлозі гекони не так проворно, як по стелі догори дригом.
Гекони зовсім не бояться людської присутності, вони спокійно можуть жити у тріщинах будинків, на нерівних поверхнях різноманітних будівель, у недобудованих спорудах, розвалинах, старих колодязях, ярах, тобто скрізь, де темрява і можна знайти масу зручностей для хованки. По таких поверхнях також легко втікати, чіпляючись кігтиками за нерівності.
Що ж приваблює геконів у людське житло: тепло, притулок, добування всіляких комах, найбільше мух і тарганів?  Гекони – ящірки нічні. Це добре зрозуміло, коли заглянути в їхні очі. Вони в них золотисті, з вузькою щілиною, щось подібне до очей кайманів. Вночі щілина в очах розширюється. Якщо придивитися, то і все тіло нагадує мініатюрного каймана. Тіло сіро-коричневе з поперечними чорними смугами, вкритими правильними рядами крихітних шипиків, схожих на осетрові «бляшки». Черевце у гекона брудно-біле. Побачити геконів можна рано навесні, коли вони вибираються із якоїсь щілини, проспавши всю зиму, та гріються на сонці, лежачи на камінцях. Як і всі плазуни, гекони зігріваються не лише під відкритим сонцем, а й від нагрітих предметів. Але, чим жаркіше, тим важче побачити геконів вдень. Зате вночі їх можна побачити силу-силенну і саме біля житла людини, куди вони підтягуються за комахами, що злітаються на світло у будинках.
Всі гекони полюбляють безхребетних тварин, але великі екземпляри не відмовляються і від дрібних гризунів, і від пташенят, і від дрібних ящірок (між іншим, своїх родичів).  Деякі види  геконів урізноманітнюють свій раціон вегетаріанською їжею: ласують дозрілими бананами, нектаром квітів.
Апетит у геконів завжди непоганий. Вони досить багато з’їдають мух, коників, кобилок, тарганів, павуків, дрібних жучків, борошняних червів…, особливо коли їх підгодовувати.
Сцинкові гекони – мешканці Середньої Азії. Кожен з них має свою мисливську діляночку, де риє нірку довжиною до 1 м та глибиною до 20 см. Вхід в нірку завжди закривають пробкою. Відходять на полювання не більше ніж на 300 м. Інколи можуть жити поруч або разом із гризунами, жужелицями та жуками-гнойовиками. Коли сцинкові гекони спокійно прогулюються, то піднімають вгору голови, хвости, лапи і стають схожими на казкових звірків, а не на ящірок. Якщо гекони стоять непорушно, то хвости все-рівно злегка сіпаються. Виявлено, що хвіст – показник їхнього «душевного стану». 
Шкіра у геконів досить ніжна, легко рветься, але швидко загоюється. Вчені довели, що деякі види, а саме сцинкові і гребінчасті, дихають за допомогою шкіри, тому покриви і повинні бути такими, щоб легко проникали повітря і водяна пара. Луска у них на шкірі досить велика, як риб’яча, та неначе облита парафіном. Під час полювання, особливо коли тварина занепокоєна або підкрадається до здобичі, то не лише нервово виляє хвостом, але й шарудять великими лусками. Гекони – забавні істоти - "спайдермени"
Візерунчасті малюнки на спині вишукано красиві і витіюваті, що нагадують східний архітектурний орнамент. Забарвлення тіла у геконів може змінюватися у залежності від часу доби і фізіологічного стану. Цим вони схожі на своїх братів хамелеонів. Отже, в мистецтві камуфляжу гекони не на останньому місці: вони імітують не лише фарби і візерунки тіла, химерні плями, але й своєю плоскою формою нагадують приліплений до кори дерева мох чи лишайник. Ті види, які мешкають тільки на грунті, можуть бути забарвлені відлякуючими фарбами, наприклад, як оси. Під час линяння скинуту шкірку гекони обов’язково з’їдають. 
На голові геконів численні зернисті або дрібні вугловаті щитки; великі очі без повік, вкриті нерухомої прозорою оболонкою; широкий язик, з невеликою вирізкою попереду, покритий зверху дрібними сосочками. Гекони – забавні істоти - "спайдермени"Слух і зір надто гострі. Вночі очі горять рубінами. Їхня зіниця здатна дуже розширятися і забезпечувати широке поле зору і більш повне діафрагмування очей на світлі в денний час. А що роблять їхні надто довгі язики? Ними вони облизують свої очі від різноманітного бруду, що схоже на склоочисники автомобілів.
Як і інші плазуни, гекони мають добре виражену автотомію – відкидання хвоста в разі небезпеки. Цікаві дослідження робили наші вчені: кидали відкинутий геконом хвіст у місця скупчення цих тварин і всі інші гекони в паніці починали відкидати свої хвости. Деякі види геконів, а саме австралійські, відкидають хвіст, знаходячись в оціпенінні, як захист від ворогів в період, коли вони ні на що не реагують. А хвости в геконів зовсім різні: плоскі, круглі, шишкоподібні. Крім основної функції, вони можуть бути запасом резервного жиру.
Крім хвостів гекони цікаві ще своїми лапками, особливо пальцями. Тому їх ще називають чіпкопалими. Залежно від будови лапок, гекони є голопалі, листопалі, віялопалі, тонкопалі, круглопалі, напівпалі. Уміння геконів бігати за допомогою своїх пальців по вертикальній поверхні відомо досить давно. Раніше вважали, що на них є клейка речовина, але з’ясувалось, що у геконів немає залоз, що виділяють секрецію, тому й  теорія про клейкі речовини відпала. Коли це не підтвердилось, почали думати про вакуум, але довели це лише коли ввійшла в практику електронна мікроскопія.
 Із внутрішньої сторони пальців розміщені мікроскопічні волосиноподібні щетинки. На одному пальці їх може бути до 200 мільйонів. Кожна щетинка, у свою чергу, на кінці розходиться в 400-1000 відгалужень. Кожне відгалуження закінчується на кінці трикутною лопаточкою. Ці лопаточки неймовірно крихітні і складають в ширину всього 0,2 мікрометра (2/10 000 міліметра). Інші вчені вважають, що на щетинках розміщені ще більш крихітні чашечки – до 200 на кожній. Із-за своїх мініатюрних розмірів щетинки і чашечки охоплюють найменші нерівності поверхонь, навіть таких, про які людина думає, що вони зовсім рівні. Гекони – забавні істоти - "спайдермени"
Зрештою вчені відкрили, що завдяки близькому контакту щетинок на лапках з поверхнею, гекони використовують зв'язки ближньої взаємодії між молекулами, тобто вони прилипають з допомогою сил Ван-дер-Ваальса, названих так на честь голландського фізика в кінці ХІХ століття. Тому гекони без зайвих зусиль бігають по склу, полірованих поверхнях, стінах, стелях. Їхні пальці чіпляються практично до будь-якого матеріалу (метал, деревина, скло, граніт) при будь-яких умовах (навіть під водою або у вакуумі), і при цьому вони ніколи не забруднюються, не зношуються і не прилипають випадково до непотрібних місць. За допомогою спеціальних інструментів американські дослідники встановили, що поверхня ступні гекона площею 1 кв.см здатна виробити силу зчеплення в 10 Ньютон (що відповідає 1 кг ваги). Але виявилося, що окрема щетина має силу тяжіння в 10 разів більше, ніж очікувалося. Одна щетинка гекона досить міцна для утримання цілого мурахи. Теоретично, 6 мільйонів щетинок гекона можуть генерувати силу, достатню для утримання двох осіб. Гекон масою в 50 г здатний утримувати на лапках вантаж вагою до 2 кг. Крім того, вони здатні висіти на рівній поверхні, тримаючись лише одним пальцем. Такі щіточки наявні у геконів і на нижній стороні хвоста, але тварини цим мало користуються, тим більше, що на новому хвості після автотомії, вони вже не з’являються. 
Звуки геконів також цікаві. Вони «найговіркіші» з усіх плазунів: одні гекони пищать, інші види виділяють звуки, схожі на звуки ремезів, крапання крапель води, скрип металічних пластинок. А гекони тропічних лісів цвірінькають, клацають, квакають, кудахкають і голосно перекликаються один з одним.
Самців від самок відрізняють за наявністю стегнових пор. Розмноження настає в кінці весни. Самець починає свої ігри, бігаючи на самкою і покусуючи їй кінчик хвоста чи шию. Після такої уваги пара крутиться, зчепившись по колу, не відпускаючи один одного. Такі ігри тривають по кілька днів підряд, а основному вечорами. А спарювання відбувається більше всього вночі. Шлюбні ігри припиняються лише тоді, коли через черевце починають просвічуватися яйця. Деякі гекони можуть розмножуватись партеногенетично – самки відкладають незапліднені яйця, з яких розвиваються лише самки.
Кладку з двома яйцями самка кладе у м’яку землю.  Перед відкладанням, вона стає малорухливою і перестає їсти. Яйце, яке тільки-но вийшло, самка починає обкачувати, щоб до нього приклеїлися піщинки і воно не відрізнялося від навколишнього грунту. 2 місяці самка знаходиться поруч, хоча піклуванням про потомство це не можна назвати. Гекончики, які вилуплюються, мініатюрні - всього 4 см довжиною, але батьки не проявляють до своїх дітей ніякої уваги, як буває в інших рептилій.
За дослідженнями вчених, за один рік у неволі з добрим доглядом може бути від трьох до п’яти кладок. Але, у тераріумах гекони не впадають в сплячку, тому в їхніх організмах, мабуть, виникають певні зміни в репродуктивній системі чи статевих клітинах. Так як лише перші 2-3 кладки нормальні, а всі наступні вже нежиттєздатні. Цікаво, що більш дорослі гекони, які вже деякий час прожили після вилуплення можуть нападати на своїх братів, які тільки щойно з’явилися на світ.
Завдяки сучасним дослідженням, вчені довели, що в області шиї самок наявні гранули вапнякових солей. Розміри цих скупчень тануть коли яйця ростуть, щоб утворювалась міцна шкаралупа. Спочатку вона ще м’якувата, але з часом твердіє, поглинаючи вуглекислий газ із повітря. Тому яйця геконів із-за м’якості шкаралупи можуть бути неправильної форми.
За поведінкою гекони надто різні. Одні з них одноосібники і не можуть терпіти поруч нікого, інші живуть великими скупченнями. Причому ті, які живуть поодиноко досить бойові і можуть так схопити того, хто посягає на його територію, що зламати хребет.
Поширення геконів та їхні ареали постійно змінюються. Вони можуть спокійно мігрувати і подорожувати з різноманітними вантажами людини в різні кінці світу, де й мешкають: США, Крим, Європа, Кавказ, Казахстан, Туркменістан, Центральна Азія, Африка,  Мадагаскар, Південна Америка, Австралія, острови Нової Зеландії. Вони постійно знаходяться біля людей, які коротають ночі в степах, пустелях, джунглях і ніякої небезпеки не спричиняють.

скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Кріт із зіркою на носі Кріт із зіркою на носі
 Зірконоси досить ненажерливі і тому постійно зайняті пошуками поживи. Робити запаси вони не вміють, а без їжі можуть вмерти за раховані години....
Земноводні зі шпорами Земноводні зі шпорами
 Передні кінцівки маленькі чотирипалі, а задні – потужні і п'ятипалі. Пальці задніх лап довгі, з'єднані плавальною перетинкою, три з них...
Хвіст та його положення – складна азбука мови тварин Хвіст та його положення – складна азбука мови тварин
 У багатьох тварин, які живуть поруч із людиною завдяки численним дослідженням було з’ясовано, що положення хвоста може виражати багато...
Полювання за яйцями Полювання за яйцями
 Яйце - складова частина статевої системи багатьох хребетних тварин. Це яйцеклітина, що захищена від зовнішнього впливу різними м’якими...
Язик як засіб виживання тварини Язик як засіб виживання тварини
Навіщо потрібен язик організмам? Для добування їжі, для вживання їжі, для аналізу їжі, для утворення звуків… . Які ж бувають язики за зовнішнім...
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓