Життя прекрасне! І, звичайно, для кожної людини воно прекрасне по-своєму:
- для дитячого віку – це безтурботне дитинство;
- для юнацького віку – це взаєморозуміння між молоддю та старшим поколінням;
- для дорослого віку – це досягнення мрій;
- для старшого віку – це продовження втілення недосягнутих висот у своїх дітях та внуках.
Але, дивлячись на молоде покоління сьогодні, ми, на жаль, не можемо стверджувати, що їхні батьки отримають від своїх дітей те, на що сподівались.
Такий висновок виникає у зв’язку з тим, що за статистикою сьогодні кожна третя молода людина вживає алкоголь, починаючи з пива чи енергетичних напоїв, які є «низькоградусними» і закінчуючи «високоградусними». З власного досвіду можу сказати, що за останні роки я не пам’ятаю ні єдиного дня, щоб мені не зустрілися молоді люди, які у більшій чи меншій мірі «були напідпитку». Якщо ці люди були мені знайомими я запитувала причину вживання спиртних напоїв і, повірте мені, що у 50% з них ніяких причин для цього не було. Що ж буде з нашим наступним поколінням? Яких високих результатів вони досягнуть у житті, коли їхня  свідомість щоденно затьмарюється спиртним.
 Молоді люди, і хлопці, і дівчата, і навіть, підлітки не хочуть зрозуміти саме того, що алкоголь не лише піднімає настрій, а згубно діє на всі без виключення системи органів. При сучасному рівні споживання алкоголю молода людина «раптом» стикається з найрізноманітнішими недугами: це не тільки захворювання серцево-судинної системи, але і порушення в роботі шлунку, печінки, неврози, розлади в статевій сфері. Втім, хвороби можуть бути найнесподіванішими: адже дія алкоголю універсальна,тобто він вражає всі органи людського організму.
 Короткочасні наслідки вживання алкоголю.
- уповільнена реакція на зовнішні подразники;
- уповільнені рефлекси;
- порушення координації руху;
- зниження гостроти мислення;
- погіршення пам’яті;
- блювання;
- невиразний вигляд;
- підвищений ризик нещасних випадків;
- хитання під час ходьби чи стояння на місці;
- втрата свідомості.
Довгострокові наслідки вживання алкоголю.
- провали пам’яті;
- цироз печінки;
- порушення нервової системи;
- серцево-судинні захворювання;
- зменшене харчування;
- скорочення тривалості життя;
- смерть у результаті нещасного випадку, пов’язаного із вживанням алкогольного напою;
- інтелектуальна деградація;
- втрата професійних навичок;
- втрата друзів, родини...
 
 Алкогольна інтоксикація

 Будь-яка доза алкоголю, навіть така, що не викликає сп'яніння (починаючи з концентрації 1-10 мкг на мл крові), завдає шкоди організму людини. У дії етанолу на організм виділяють дві фази: всмоктування і виведення.
 Час від прийому спиртних «напоїв» до моменту досягнення максимальної концентрації в крові складає період резорбції. Швидкість всмоктування етанолу в період резорбції неоднакова. Так, поки етанол знаходиться в шлунку, резорбція досить повільна, потім, по мірі його надходження в тонку кишку швидкість всмоктування зростає, а в самому кінці фази резорбції всмоктування знову сповільнюється. Вважається, що залежно від індивідуальних особливостей організму період всмоктування може збільшитися майже в 2,5 рази (до 2-6 годин), але для кожної конкретної людини цей час є достатньо постійним. У фазі резорбції насичення етанолом органів і тканин відбувається швидше, ніж його окислення і виведення, саме тому спостерігається підвищення його концентрації в крові. Етанол розподіляється в організмі людини, за даними більшості дослідників, в 64% маси тіла, тобто практично у всьому водному просторі організму.
 Фаза виділення алкоголю наступає після всмоктування 90-98% прийнятого алкоголю. Від 2 до 10% етанолу, що всмоктався, виділяється в незмінному вигляді з сечею, повітрям, що видихається, потом, слиною і калом протягом 7-12 годин. Спирт, що залишився, окислюється до вуглекислого газу і води всередині організму, тобто не виводиться. Тривалість періоду виведення у багато разів більша, ніж періоду резорбції. В середньому алкоголь утримується в організмі декілька днів.
 В період виділення органи і тканини віддають алкоголь відповідно ступеню їх насичення кров'ю. Вміст алкоголю в мозковій тканині вищий, ніж у крові, а виділення його з речовини мозку і із спинномозкової рідини істотно відстає від інших органів, тканин і крові. Це має велике практичне значення, оскільки пояснює, чому дія етанолу на мозок і нервову систему продовжується довше, ніж можна було б очікувати, виходячи з динаміки його вмісту в крові.

 Стадії алкоголізму:

1. Знайомство з алкоголем.
 Підлітки часто починають пробувати спиртне. У декого підвищується настрій, стає краще. Більшість підлітків відчувають задоволення і багато з них продовжують пити. Інколи спостерігається погане самопочуття, сильний головний біль протверезіння (такі підлітки вже не хочуть повторювати пиття спиртних напоїв).
2. Регулярне вживання.
 Підлітки цієї стадії п’ють у компаніях, завжди знаходять для цього привід. Вони вже знають як почуватимуть себе у стані сп’яніння. Деякі неспроможні оцінити свої можливості і напиваються до “літаючих водолазів”.
3. Нав’язлива ідея (невідступні думки про випивку).
 Підліток п’є не для того, щоб просто отримати задоволення, а для того, щоб усунути або приглушити неприємні відчуття. Наприклад, посварився з друзями, батьками, дівчиною... Йому здається, що алкоголь зробить добру послугу. Другий приклад, бажання розкріпоститися, випити для хоробрості. Насправді, підліток так бореться зі своєю тривожністю, неспокоєм, нерішучістю, нервозністю. Отже, чим більше в житті психологічних труднощів, тим частіше підліток починає випивати, замість того, щоб інакше вирішити їх. Саме на цій стадії молоді люди пишаються , що п’ють і п’яніють, і що в них виробляється фізична витривалість до впливу алкоголю.
4. Фізична необхідність, хімічно обумовлена залежність.
 Це стадія втрати самоконтролю. Алкоголіки намагаються поводитися як звичайні люди, які тільки іноді вживають алкоголь. Вони  прикладають масу зусиль, щоб створити таке враження та довести оточуючим, що в них немає ніяких проблем з випиванням. Важко передбачити, скільки днів людина буде пити, яку кількість вип’є, як буде поводитись. Нормальне самопочуття на цій стадії – це вжити певну кількість алкоголю, інакше не буде ні фізичного, ні емоційного полегшення.

Динаміка  сп’яніння.

 1 стадія: “павич” – пишається, рухи плавні і величаві.
 2 стадія: “мавпа” – починає загравати, кривлятися, чіплятися до інших;
 3 стадія: “лев” – гордий, упевнений у своїй силі;
 4 стадія: “свиня” – просто валяється в багні, безтурботність,   вседозволеність.

Стадії сп’яніння.

1. Покращений настрій – людина стає балакучою, розслаблюється. Спостерігається невелика втрата розсудливості.
2. Сумбурна поведінка – контроль над вчинками помітно відсутній. Людина стає емоційно нестійкою. Реакції сповільнені.
3. Замішання – настає втрата орієнтації, спостерігається зміна настрою, переживання гіпертрофовані. Перебільшені страхи, нестримний гнів. Нерозбірлива мова, можливе подвоєння предметів.
4. Втрата самоконтролю – людина не здатна триматися на ногах або переміщатися пішки, часто спотикається, ледве усвідомлює свої дії, блювання – звичайне явище даної стадії.
5. Неусвідомлений стан – від надмірної дози алкоголю людина може втратити свідомість.

Вплив на серцево-судинну систему

 Як тільки алкоголь потрапляє у кров, він з достатньо високою швидкістю розповсюджується в усьому водному середовищі організму, в усіх органах і системах. Особливо швидко там, де багато кровоносних судин. Потім, коли велика частина алкоголю потрапила в організм, починається активний процес його виведення. Від 2 до 10% виводиться в незмінному вигляді. Решта окислюється всередині організму — на 90-98% в печінці, на 2-10% в інших тканинах і органах. В міру окислення концентрація алкоголю в організмі зменшується. При цьому деякі органи і системи можуть «утримувати» молекули алкоголю довше, ніж кров — наприклад, мозок, статева система. Чим довше він там знаходиться, тим сильніші згубні руйнівні наслідки.
 Через деякий час після того, як алкоголь через шлунок і кишечник потрапляє в кров, починається руйнування еритроцитів. Відбувається так званий гемоліз: розпад еритроцитів внаслідок розриву їх мембран. Замість активних еритроцитів залишається місиво з кривавих грудок. Червоні кров'яні тільця, що лопнули, стають деформовані. Відбувається вихід гемоглобіну, тобто вмісту еритроцитів, в плазму. Зрозуміло, що при цьому еритроцити вже не можуть виконувати свою функцію.
 Що стосується вживання пива, вже сам факт надходження в організм великої кількості рідини (а молодь зараз ковтає пиво такими дозами, що води або чаю людина стільки б не випила!) несприятливо відбивається на роботі не тільки серцево-судинної системи, але і нирок. У любителів хмільного «напою» формується так зване бичаче або пивне серце - розширення його меж, при цьому частішає частота серцевих скорочень, виникають аритмії, підвищується тиск.
 Алкоголь ушкоджує також механізми регуляції рівня глюкози (цукру) в крові, внаслідок чого можливе як підвищення, так і зниження цього рівня. Особливо небезпечне останнє (гіпоглікемія), оскільки може заподіяти організму серйозну шкоду навіть за короткий проміжок часу: при браку поживних речовин виснажується запас цукру, а продукти розпаду алкоголю перешкоджають формуванню глюкози з інших хімічних структур, амінокислот.
 

Вплив на мозок і нервову систему

 Оскільки етиловий спирт добре розчинний у воді, його надходження в органи і тканини тим вище, чим краще їх забезпечення кров'ю. Зокрема, внаслідок багатого кровопостачання у мозок насичення етанолом мозкової тканини проходить швидше, і концентрація в ній виявляється вищою, ніж в інших органах. Гематоенцефалічний бар'єр - фізіологічний механізм, який захищає мозок від проникнення чужорідних речовин, введених в кров. Ймовірно, з цим і пов'язана висока токсичність алкоголю стосовно мозкової тканини.
 Якщо концентрацію алкоголю в крові прийняти за одиницю, то в печінці вона буде 1,45, в спинномозковій рідині - 1,50, і в головному мозку - 1,75. Саме там ця отрута має властивість накопичуватися. Після прийому кухля пива, стакана вина, 100 грамів горілки - спирт, що міститься в них, всмоктується в кров, з кровотоком іде в мозок і у людини починається процес інтенсивного руйнування його кори.
 Розподіл етанолу в головному мозку носить нерівномірний характер. Радіографічним методом було встановлено, що його концентрація в сірій речовині головного мозку (84% води) була вище, ніж в білій речовині (74% води). Проте, швидше за все, резорбція етанолу мозковою тканиною пов'язана не тільки із вмістом води, але і з рівнем кровопостачання її різних відділів.
 Токсична дія алкоголю на головний мозок сприймається людиною як нібито нешкідливий стан сп'яніння. І це приводить до оніміння, а потім і відмирання ділянок головного мозку. Все це суб'єктивно випившим як «розслаблення», «свобода» від зовнішнього світу, схожа з ейфорією людини, що звільняється з в'язниці після довгого сидіння. Насправді ж частина головного мозку просто штучно відключається від сприйняття інформації ззовні.
 Після кожної так званої «помірної» випивки у людини в голові з'являється нове кладовище загиблих нервових клітин. І коли лікарі-патологоанатоми розкривають череп будь-якої тривало п'ючої людини, то у всіх бачать однакову картину — «зморщений мозок», зменшений в об'ємі, вся поверхня кори якого - в мікрорубцях, мікровиразках, випадах структур.
Саме у мозку виявляються найбільші зміни при розтині. Тверда мозкова оболонка напружена, м'які оболонки набряклі, повнокровні. Головний мозок різко набряклий, судини розширені, безліч дрібних кіст діаметром 1-2 мм. Ось як один патологоанатом описує мозок «весельчака» і «балагура», який, на думку друзів, пив «помірно» і «культурно»: «Зміни в лобових долях мозку помітні навіть без мікроскопа, звивини згладжені, атрофовані, безліч дрібних крововиливів. Під мікроскопом видно порожнини, заповнені серозною рідиною. Кора мозку нагадує землю, після того, як на неї скинули бомби — вся у воронках. Тут кожна випивка залишила свій слід».
 Більш детальне дослідження мозку у загиблого від гострого алкогольного сп'яніння показує, що в нервових клітинах настали зміни в протоплазмі і ядрі, так само різко виражені, як і при отруєнні іншими сильними отрутами. При цьому клітини кори головного мозку уражені значно більше, ніж клітини підкіркових частин, тобто алкоголь діє сильніше на клітини вищих центрів, ніж нижчих. У головному мозку відмічено сильне переповнення кров'ю, нерідко з розривом судин в мозкових оболонках і на поверхні мозкових звивин.
 У випадках несмертельного гострого алкогольного отруєння в головному мозку і нервових клітинах його кори відбуваються ті ж самі процеси. Сприйняття потерпілого ускладнюється і сповільнюється, порушуються увага та пам'ять. Внаслідок цих змін, а також постійного впливу на людину алкогольного і питтєвого клімату, починаються глибокі зміни її характеру, психіки.
 Крім поступового руйнування окремих сторін розумової і психічної діяльності мозку, алкоголь у все зростаючій мірі призводить до повного виключення нормальної функції мозку. Особистість змінюється, починаються процеси її деградації. Якщо в цей час не припинити пити і не повернутися до свідомої тверезості, повного відновлення моральних якостей може ніколи не відбутися.
 При прийомі ще більших доз відбувається важке порушення функцій всієї центральної нервової системи із залученням до цих процесів спинного і довгастого мозку. Розвивається глибокий наркоз і коматозний стан. При прийомі дози, рівної 7,8 г алкоголю на кілограм маси тіла, що приблизно дорівнює 1-1,25 л горілки для дорослої людини, наступає смерть. Для дітей смертельна доза в 4-5 разів менше, з розрахунку на кілограм ваги.
 Не слід забувати, що алкоголь володіє наркотичними властивостями: до нього дуже швидко звикають, і виникає потреба в повторних самоотруєннях, тим більше, чим частіше і у великих дозах приймаються спиртні «напої». У міру подальшого споживання для отримання того ж наркотичного ефекту з кожним разом потрібна все більша доза.
 Як же цей наркотик в різних дозах діє на розумову і психічну діяльність мозку?
 Спеціально проведеними дослідами і спостереженнями над людиною, що випиває середню дозу, тобто одну-півтори чарки горілки, встановлено, що у всіх без виключення випадках алкоголь діє однаково, а саме: сповільнює й ускладнює розумові процеси, рухові ж акти на перших порах прискорює, а потім сповільнює. При цьому раніше за все страждають більш складні психічні процеси і довше зберігаються прості розумові функції, особливо ті, які пов'язані з руховими уявленнями.
 Параліч центрів психічних відправлень перш за все позначається на тих процесах, які ми називаємо судженням та критикою. З ослабленням їх починають переважати почуття, що не стримуються критикою. Спостереження показують, що люди, які випили, не стають розумнішими чи успішнішими, і навіть якщо самі вони думають інакше, то це лише результат ослаблення вищої діяльності їх мозку
 У міру того, як послаблюється критика, наростає самовпевненість. Живі рухи тіла, жести і неспокійні хвастощі своєю силою - також наслідок паралічу свідомості і волі, що починається: зняті правильні, розумні перешкоди, які утримують тверезу людину від даремних рухів і необдуманих, безглуздих вчинків. Друкарка, яка перед початком роботи випила 25 грамів горілки, робила помилок на 15-20% більше, ніж звичайно. Водії автомашин пропускали заборонні знаки, стрілець не міг точно влучити у мішень.
 У численних дослідах з'ясувалося, що у всіх без виключення випадках під впливом алкоголю прості розумові відправлення (сприйняття) порушуються і сповільнюються не так сильно, як складніші (асоціації). Ці останні страждають двічі: по-перше, їх утворення сповільнено та ослаблено; по-друге, істотно змінюється їх якість. Що стосується рухових актів, то вони прискорюються, але це прискорення залежить від розслаблення гальмівних імпульсів, і в них вже відразу помічається неточність роботи, а саме — явища передчасної реакції.
 У дослідах академіка І. П. Павлова встановлено, що після прийому малих доз алкоголю рефлекси зникають і відновлюються лише через 8-12 днів. Але рефлекси — це нижчі форми мозкової діяльності. Алкоголь же діє переважно на її вищі форми. Дослідами, поставленими на освічених людях, доведено, що після прийому так званих «помірних» доз, тобто 25-40 г алкоголю, вищі функції мозку відновлюються тільки через 12-20 днів. При повторному прийомі алкоголю поразка вищих центрів мозкової діяльності продовжується ще від 8 до 20 днів.
 Таким чином, якщо вживати алкоголь частіше, ніж один раз на два тижні, мозок не зможе звільнитися від впливу наркотичної отрути і весь час знаходитиметься в «напіввідключеному» стані. Якщо ж приймати алкоголь тривалий час, то робота вищих центрів так і не відновиться. У разі безперервної дії алкоголю на мозок шкода, що заподіюється йому, безперечна.
 У разі, коли такого роду алкогольне насилля над діяльністю мозку відбувається часто, суб'єкт стає нерухомим у розумовому відношенні, а мислення - звичайним і шаблонним. Перш за все втрачаються пізніші, найсвіжіші досягнення, здобуті розумовим напруженням (скажімо, за останній тиждень, місяць), тобто людина після прийому алкоголю повертається до того рівня розумового розвитку, який був у неї тиждень або місяць тому. Надалі наступає ослаблення старіших, міцніших асоціацій, що окріпнули, і ослаблення сприйняттів. В результаті розумові процеси звужуються, позбавляючись свіжості та оригінальності.

Вплив на шлунок та підшлункову залозу

 При потраплянні алкоголю в організм першими страждають стравохід та шлунок. І чим міцніші алкогольні вироби, тим важче пошкодження.
 Алкоголь пригнічує виділення травних ферментів підшлункової залози, що перешкоджає розщепленню поживних речовин на молекули, придатні для живлення клітин організму. Ушкоджуючи клітини внутрішньої поверхні шлунку і підшлункової залози, алкоголь (особливо при вживанні міцних алкогольних виробів) пригнічує процес всмоктування поживних речовин, а перенесення деяких з них у кров робить взагалі неможливим. Наприклад, внаслідок недостатності в організмі солі фолієвої кислоти змінюються клітини, що вистилають тонку кишку, які повинні забезпечувати всмоктування у кров глюкози, натрію, а також самої солі фолієвої кислоти та інших поживних речовин.
 При регулярному прийомі навіть невеликих доз алкоголю залози, що розташовані в стінці шлунку і виробляють шлунковий сік, під впливом алкогольного подразнення спочатку виділяють багато слизу, а потім атрофуються. Травлення в шлунку стає неповноцінним, їжа застоюється або, не переварена, надходить до кишечника. Виникає гастрит, який, якщо не усунути його причину і серйозно не лікувати, може перейти у рак шлунку.
При прийомі міцних алкогольних виробів відбувається «опік» стінок стравоходу і шлунку і потрібний значний час для відновлення тканини, що омертвіла (стінки шлунку мають білий наліт, аналогічний білку звареного яйця).
 Пошкодження мають місце і в підшлунковій залозі. Розтини осіб віком 30-40 років, що вживали вино у великих дозах або тривалий час, показують глибокі зміни в підшлунковій залозі, що й пояснює часті скарги питущих людей на погане травлення, на різкі болі в животі тощо.
 У таких хворих часто спостерігається діабет внаслідок загибелі особливих клітин, що розташовані в підшлунковій залозі і виробляють інсулін. Панкреатит і діабет на грунті алкоголю - явища, як правило, незворотні, через що люди приречені на постійні болі і страждання. Більш того, панкреатит дає загострення при щонайменшому порушенні дієти.
Печінка
У печінці відбувається окислення 90-98% етанолу до ацетальдегіду - дуже небезпечної і токсичної речовини. Потім ацетальдегід окислюється до оцтової кислоти, яка далі розщеплюється до води і вуглекислого газу. В інших органах і системах також можливе «переварювання» алкоголю, але в значно менших кількостях, ніж в печінці.
 Проходячи через печінковий бар'єр, продукти розпаду етилового спирту негативно впливають на клітини печінки, які під впливом їх руйнівної дії гинуть. На їх місці утворюється сполучна тканина, або просто рубець, що не виконує печінкової функції. Зменшується здатність печінки зберігати вітамін А, спостерігаються інші порушення обміну речовин.
 Печінка поступово зменшується в розмірах, тобто зморщується, судини печінки здавлюються, кров в них застоюється, тиск підвищується в 3-4 рази. І якщо відбувається розрив судин, починається рясна кровотеча, постраждалі від якої часто гинуть. За даними ВООЗ, близько 80% хворих помирає протягом року після першої кровотечі. Зміни, описані вище, називаються цирозом печінки. За кількостю хворих цирозом визначають рівень алкоголізації в тій чи іншій країні. Алкогольний цироз печінки — одне з найбільш важких і безнадійних в сенсі лікування захворювання людини.

Розвиток алкоголізму

 При тривалому прийомі спиртних «напоїв» розвивається хронічний алкоголізм, що має свою клінічну картину, яка варіюється за стадіями алкоголізму, але з характерною для всіх питущих особливістю - вони прагнуть знайти привід для випивки, а якщо приводу немає - п'ють без нього.
 Таким чином, якими б важкими не були наслідки алкоголізму, проте не в ньому сутність цієї проблеми. Трагедія в самому вживанні алкоголю. Спиртні вироби з першої прийнятої дози починають спотворювати життя людини і всього суспільства.

Смертельний результат

 Як всяка отрута, алкоголь, прийнятий в певній дозі, призводить до смертельного результату. Шляхом численних експериментів встановлена найменша кількість отрути з розрахунку на кілограм маси тіла, яка необхідна для отруєння і загибелі тварини. Це так званий токсичний еквівалент. Із спостережень над отруєнням людей етиловим алкоголем виведений токсичний еквівалент і для людини. Він рівний 7-8 г. Тобто для людини вагою 64 кг смертельна доза буде рівна 500 г чистого алкоголю.
 Якщо зробити підрахунок для горілки (40°), то виявиться, що смертельна доза дорівнює 1200 г. Швидкість введення має істотний вплив на хід отруєння. Повільне введення дещо зменшує небезпеку. Під час вступу до організму смертельної дози температура тіла знижується на 3-4 градуси. Смерть наступає через 12-40 годин.
 Чим нижча середньорічна температура того чи іншого регіону, тим важче позначається вживання алкоголю на організмі людини. Вплив клімату настільки важливий, що вчені прирівнюють його до додаткової прийнятої дози спиртних виробів, тобто в холодному кліматі прийнята доза алкоголю впливає так само, як в більш теплому - подвійна доза.
 Смерть від перепою у нас траплялася в 3-5 разів частіше, ніж в інших європейських країнах. Виходячи з цих даних, учені роблять абсолютно справедливий висновок, що тут існують особливі умови, що викликають безпрецедентну в порівнянні з іншими країнами алкогольну смертність, навіть при нижчому середньодушовому споживанні алкоголю.

 Фактори захисту від алкоголізму.

 Усі захисні фактори можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні. Зовнішні – це захисні ресурси, які підтримують дитину в житті, ставлять її в необхідні рамки, окреслюють межі допустимої поведінки. До них належать:
- підтримка родини;
- батьки, які є взірцем соціальних зв”язків;
- спілкування з батьками та іншими дорослими;
- участь батьків у житті школи;
- позитивний шкільний клімат;
- єдині правила у вихованні дитини для обох батьків;
- контроль з боку батьків;
- організація домашнього дозвілля;
- хороші друзі;
- додаткова освіта;
- можливість відвідування церкви...
 Внутрішні – це ті якості, які обумовлюють стиль поведінки дитини. Це прагнення досягти успіху, прагнення вчитися, мати добру успішність, прагнення допомагати людям, вміння співчувати, сексуальна стриманість, навички впевненого відстоювання своєї думки та прийняття рішень, уміння знаходити друзів, навички планування реалістичної самооцінки, оптимізм.

 Будьте мудрими, дивіться на життя тверезо і все в ньому буде добре!