Вишня - рослина родини Розових. Життєва форма – дерева і кущі висотою 2,5 – 6-7 м. Це світло - і теплолюбна рослина з яйцевидною кроною і відстовбурченими гілками. Стовбур покритий гладенькою білувато-бурою корою з коричневими сочевичками. Кора знімається тонкими поперечними пластинками. Пагони товсті, червоно-бурі, блискучі. Листки також блискучі, цілісні, яйцевидні, розміщені на стеблі почергово.
 Квітки білі, п’ятипелюсткові, тичинок багато, маточка одна з довгим стовпчиком та головчастою приймочкою, зібрані в зонтиковидні або китицевидні суцвіття. Чашолистків – 5, вони тупуваті, відігнуті вниз. Цвіте у квітні-травні.
 Плід – соковита сплюснутокуляста кістянка в основному червоного кольору. Але бувають, і жовтого, і рожевого, і навіть червоно-чорнуватого забарвлення. Соковита м’якоть не відділяються від кісточки. Навіщо вишні кісточки? – думають дослідники. Річ в тому, що тверда кісточкова оболонка потрібна рослині, щоб захистити свою насінину від пекучого сонячного проміння, від холоду, і щоб голодні птахи не винищили. Проте на утворення кісточки витрачається багато будівельного матеріалу. А що якби вивести безкісточкові сорти! Над цим і міркують зараз учені-селекціонери.
 Свіжі плоди кисло-солодкі, містять глюкозу, фруктозу, 7-13 % цукрів, до 2,5 % органічних кислот (яблучна і лимонна), до 1 % дубильних речовин, а також вітамін С, вітаміни групи В, каротин... Надлишок в плодах вишні амігдаліна надає їм гіркуватий смак.
 Вишня звичайна є родоначальницею більшості культурних сортів. Вона – найважливіша плодова культура і займає приблизно 15 % площі садів. Її культивують скрізь – і в Північній, і в Південній півкулях. Найбільше вирощують у Європі, Америці, Китаї та Японії. Вважають, що дерево потрапило на наші землі з теплих країв - з Близького Сходу чи Китаю, Японії.
 На Україні за кількістю дерев вишня займає друге місце після яблуні. Характерна раннім плодоношенням, доброю зимостійкістю, великою урожайністю. Це також медоносна рослина. Найбільш поширені у нас вишні: звичайна, степова, або кущова, піщана, а також багато культурних сортів, виведених шляхом селекції. Крім того, на Україні культивуються деякі інтродуковані види вишні, наприклад, повстиста, японська.
 За розміщенням плодових бруньок у кроні, культурні сорти вишні поділяються на деревовидні та кущові.  Кущові форми утворюють плоди на подовжених однорічних пагонах, а деревовидні – на вкорочених річних приростах.
 У деяких країнах, наприклад у Японії, вишня має декоративні якості і є, навіть, національною рослиною. Цвітіння вишні в Японії, яка носить назву сакура – це національне свято. Щорічний період цвітіння сакури триває менше тижня. Тому квіти сакури виступають символом скороминущості юності і всього життя.

Із історії вишневого дерева

 У давнину наші пращури-хлібороби святкували новий рік у березні, в час весняного рівнодення (з 21 на 22 березня). Вишня тоді була ритуальним деревом. Ялинки не ставили, бо вона, за повір’ями, несла смерть до хати. А вишню ставили не напередодні Нового року, а ще восени садили з коренем у дерев’яну діжечку з землею, поливали тільки водою, принесеною в роті, а в березні з’являвся білий, біло-рожевий вишневий цвіт, що за ним домашні (кожен мав свою гілку) визначали врожайність. За тим, як росла вишня, передбачали свою долю: якщо до Нового року вона зацвітала, це був добрий знак, а дівчата пророкували собі долю: вийдуть заміж чи ні.
Отже, вишня використовувалася в Новорічній обрядовості задовго до привнесеного Петром І звичаю ставити ялинку.
 Здавна гілки вишні мають магічну силу: за допомогою розколотої і в цьому ж місці зв'язаної вишневої гілочки проганяли дитячу хворобу - зростеться гілочка, то й хвороба зникне; дівчата на вишневих галузках гадали про своє заміжжя; через кільце, зроблене з гілки квітучої вишні, можна розпізнати відьму; застромлена під дах оселі вишнева гілка служила оберегом.
 Назву “вишня” дехто із сучасних дослідників (Г.Лозко, А.Багнюк) сприймає як прикметник від «вишній», всевишній. А. Багнюк відзначає: вишня “від слова “вишина”, а також “Вишній”, той, що найвище, тобто Всевишній Бог” (“Символи українства”). Г. Лозко пише, що вишня як “божественне дерево” присвячувалася “найвищим Богам народовір’я (саме Різдво - свято Прабога Рода-Сварога)”. Тому логічно буде вважати назву вишня прикметником (жін. рід від «вишній»). Очевидно, “вишній” не слід “підтягувати” до означення “Всевишній”: є вишній, а є Всевишній. А в тому, що Бог в дохристиянській вірі вважався вишнім, не може бути сумніву, оскільки церква запозичила термінологію, яка існувала задовго до прийняття християнства. Таким чином, назву вишня слід розуміти як "божественне дерево". Хата у вишневому садочку - одвічне замилування українського народу. Вона оспівана багатьма письменниками. Тому Шевченківський "садок вишневий коло хати" став символом України, рідним, близьким образом.
 Микола Дмитренко називає вишню «священним деревом життя». Це — символ світового дерева, дерева життя; символ сонця; святе Боже дерево; символ дівчини, матері, рідної домівки, рідного краю; любові; злагоди; символ України..
 Символіка вишні простежується в народних піснях різних жанрів: вишні, вишневий сад символізують дім, родину, кохання; втоптана стежечка до вишні - образ доступної дівчини: “Ой в садку вишенька, попід нею стежечка, а староста питав: Хто ту стежейку витоптав? Ой витоптав стежейку молодий Івасенько, з вечора ходючи, подарунки носючи”. Про інтимні стосунки найвищого емоційного стану йдеться в народній перлині “Ой у вишневому садочку там соловейко щебетав”: з двома виявами почуттів та відчуттів — парубочого “Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох!” та дівочого “Ай-я-я, ох-ох-ох!. У гумористичній пісні “Ой під вишнею, під черешнею” на основі прийому контрасту зображено молодість і старість, безперспективність таких любовних стосунків.
  Образ вишні Т. Шевченко підніс до вершин національного символу. “Садок вишневий коло хати” - ідеальний гімн рідній оселі, рідному краєві, Україні. І.Франко у поемі “Іван Вишенський” через образ вишневого цвіту яскраво передав патріотичні почуття героя, який, перебуваючи на чужині, в грецькому Афоні, згадав про рідну Україну й повернувся до неї.
 Вишня та її плоди - соковиті темно-червоні або ясно-червоні ягоди з кісточкою - відігравала важливу роль у народній кухні, медицині. Вишняк, вишнівка - неміцний ритуальний напій, що додавав снаги й смаку життя молодим або виснаженим, вселяв оптимізм і бадьорість старшим.
 Спостереження над життям улюбленого в народі дерева породили прикмети: «Якщо з вишні листя обпаде до 14 жовтня, до Покрови, зима буде тепла, якщо ж до цього таки дня  вишня зелена, зима буде люта».

Значення вишні
 
 Деревину використовують у столярній і токарній справі. Соковиті яскраво червоні ягоди вишні їдять сирими, сушать, консервують, го¬тують з них соки, наливки, вина, варення, джем, повидло, компот. Вишневий сік використовують як дієтичний засіб, що поліпшує апетит і травлення. Дуже смачні пироги і вареники з вишнями. Плоди містять глюкозу і фруктозу, яблучну і лимонну кислоти, азотисті, дубильні і фарбувальні речовини, кераціанін і вітаміни А, В6 С, Р, В, мікроелементи (кобальт, залізо, магній) та інші цінні речовини. Про користь вишні свідчить і вміст в її м'якоті кумарину, котрий знижує небажане згортання крові.
 В ядрах кісточок вишні міститься 17-35 % жирної олії, яка з успіхом використо¬вується як ліки проти склерозу. Кісточкова олія - цінна сировина для харчової, кондитерської, фармацевтичної, хімічної та деяких інших галузей промисловості, вона також використовується для виготов¬лення ін'єкційних розчинів і медикаментів, косметичних кремів.
 Самі кісточки можна розмелювати у борошно - відмінну домішку до кондитерських виробів.
 Дуже цінною є камедь - вишневий клей, який виділяється з ран на корі та в деревині. До складу камеді входить багато цілющих речовин, які використовуються для лікування хвороб шлунка. Разом з тим вишневий клей має чудові смакові і поживні якості. Діти залюбки ласують вишневим клеєм, збираючи його з дерев. З листя вишні го¬тують чай, використовують їх при солінні і консервації овочів. Гарячим соком з плодів вишні лікують катар верхніх дихальних шляхів.
 У народній медицині плоди вишні з молоком вживають при запаленні суглобів (артритах), а сік вишні вважається хорошим відхаркувальним засобом при запальних захворюваннях дихальних шляхів. Відвар свіжого листя вишні в молоці надає сприятливу дію при жовтяниці, а подрібнені свіжі листки вишні або відвар з них успішно використовують у вигляді тампонів як кровоспинний засіб при носових кровотечах та пошкодженні шкірних покривів.
Ягоди вишні сприяють зниженню артеріального тиску і мають сечогінну дію.
Насіння з кісточок вишні отруйні (симптоми отруєння схожі з дією синильної кислоти), але, якщо вживаються в невеликій кількості, вони допомагають при подагрі і сечокам'яній хворобі.