Пошук:
Автор Pavlenko | 16 ноября 2013 | Коментарів: 0 | Переглянуто 8828
Рубрика: Корисна інформація / Біологія людини

«Мова обличчя»

Вивчаючи м’язи людини, учнів дуже цікавлять м’язи обличчя, а саме функції мімічних м’язів, які створюють вираз обличчя, тобто міміку. Міміка -  рухи м'язів обличчя, що виражають почуття і психічний стан людини. Вона посідає значне місце в процесі комунікації як додатковий засіб вираження і сприймання емоційного стану, оскільки невіддільна від усього складу думок, дій, почуттів людини і є органічним виявом її внутрішнього життя.
 Вчені лицьову міміку для зручності розділяють на три групи, що відповідають трьом основним психічним функціям:
- розуму - м'язи, що оточують очі є свідками або виразниками розумових актів;
- волі - м'язи навколишні область рота, які пов'язані з актами волі;
- почуттю – всі м'язи обличчя, які здатні виражати різні почуття.
Тому розрізняють:
- мимовільну (рефлекторну) побутову міміку;
- довільну (свідому) міміку як елемент акторського мистецтва, що складається передавати душевний стан персонажа виразними рухами м'язів обличчя. Вона допомагає акторові в створенні сценічного образу, у визначенні психологічної характеристики, фізичного і душевного стану персонажа.
 Міміка, як і мова, може використовуватися людиною для передачі помилкової інформації (тобто для того, щоб виявляти не ті емоції, які людина реально відчуває в той чи інший момент).
 Форми мімічних комплексів є такими:
- амімія, під якою розуміється відсутність видимих мімічних виразів;
- гіпомімія - мала рухливість міміки;
- напружена міміка, супроводжується моторикою щільно закритого рота з відповідною напругою верхньої частини обличчя;
- міміка інтересу, що характеризується легким підніманням або опусканням брів, невеликим розширенням і звуженням повік, як би для збільшення поля зору або загострення фокусування очей. Міміка інтересу зустрічається досить часто, так як вона визначається позитивною емоцією і є видом мотивації в розвитку навиків, знань та інтелекту;
- міміка посмішки, міміка усмішки дуже поліморфна, при звичайному контакті вона зустрічається нечасто. Посмішка служить умиротворення або відволікання від агресивної поведінки, проявляється при вітанні.
 Обличчя - це своєрідна «візитна картка», необхідно тільки навчитися її читати. Цим займається фізіогноміка (від грецьких слів «physis» - природа і «gnomon» - знаючий). В античні часи і середньовіччі її вважали наукою, а зараз вже мало хто сприймає її серйозно. Але, не все так просто. Дуже важливо пам'ятати, що часто пережиті емоції залишають сліди на нашому обличчі, які закріплюються і стають нашою «візитною карткою». Саме вона дозволяє малознайомим людям скласти миттєве враження один про одного: «гордовитий тип», «буркотун», «оптиміст», «зануда» і т. д.
 Обличчя співрозмовника завжди притягує наш погляд, так як його вираз забезпечує постійний зворотний зв'язок. Оволодіння мовою міміки - важливий компонент мистецтва спілкування. І хоча людське спілкування на три чверті складається з мовного, нам усім добре відомі ситуації, коли «слів не треба».
 У кожної людини можна виділити:
- мимовільні експресивні рухи, зумовлені емоціями, наприклад, коли нам весело, ми сміємося, коли засмучені - сумуємо і плачемо, і все це виражається на обличчі;
- довільні мімічні рухи, які служать для свідомої передачі сигналів, наприклад, підморгування, посмішка…
У спеціальній літературі зустрічається більше 20 000 описів виразу обличчя. Для того щоб якось класифікувати їх, була запропонована певна методика. Принцип її наступний: обличчя людини ділиться на три зони горизонтальними лініями: очі і лоб; ніс і область носа; рот і підборіддя. Потім виділяються шість основних емоцій, які найбільш часто виражаються за допомогою мімічних засобів: радість, гнів, подив, відраза, страх і смуток. Вираз обличчя представляє варіації міміки основних емоційних станів. Комплекс ознак в цілому являє мімічну картину емоцій і є його індикатором.
 Характерною особливістю мімічних картин є їх одночасна універсальність і специфічність для вираження різних емоцій. Опущені куточки губ - універсальна ознака негативних станів людини: гніву, презирства, страждання, а от звужені очні щілини можуть упізнаватися двояко. Для презирства і страждання - це специфічна ознака відображення емоцій, для гніву і радості - ні, бо розріз очей при їх вираженні може бути, як звужений, так і широко розкритий. Таким чином, рух одних і тих же лицьових м'язів інформативно у відображенні одних станів людини і вимагає додаткових ознак для "читання" інших станів. Досить важливе вміння розуміти «мову обличчя», читати викарбувані у міміці емоції, навмисно і довільно висловлювати свої почуття, володіючи мімікою як інструментом спілкування з оточуючими. Надзвичайно рухлива міміка свідчить про жвавість і швидку змінюваність сприйняття вражень і внутрішніх переживань, про легку збудливість від зовнішніх подразників. Малорухлива міміка асоціюється зі спокоєм, надійністю.
 Основне пізнавальне навантаження при розпізнаванні справжніх почуттів несуть брови і губи. «Брови і рот по-різному змінюються при різних причинах плачу», - говорив Леонардо да Вінчі. Так, у людини, що зазнає злість, брови зрушені до перенісся; при здивуванні, подиві, замилуванні - брови підняті. Опущені куточки губ красномовно свідчать про печаль, смуток, горе. Щільно стиснуті губи означають глибоку задумливість; зігнуті - сумнів і сарказм чи іронію, прочинені – подив. При образі у людини також стиснуті губи. Отже, губи людини найбільш експресивні.
 «Очі - дзеркало - душі. Яка дурниця! - писав письменник Вікентій Вересаєв.  «Очі - оманлива маска, очі - ширми, що приховують душу. Дзеркало душі - губи. Якщо хочете дізнатися душу людини, дивіться на його губи. Чудесні, світлі очі і хижі губи. Бережіться очей! Через них часто і обманюються в людях, а губи не обдурять». Сучасні експерименти показали, що дійсно нижня частина обличчя контролюється нами гірше, ніж верхня. Рот, крила носа, підборіддя несуть більше інформації про стан людини, ніж очі і лоб.
 Дослідження показали, що всі люди незалежно від національності і культури, в якій вони виросли, з достатньою точністю і узгодженістю виражають відповідні емоції. І хоча кожен вираз є конфігурацією всього обличчя, проте основне інформаційне навантаження несуть брови і область навколо рота. Найкраще пізнаються емоції радості, подиву, відрази, гніву, складніше емоції печалі і страху.
 Зазвичай емоції асоціюються з мімікою наступним чином:
- здивування - підняті брови, широко відкриті очі, опущені вниз кінчики губ, відкритий рот;
- страх - підняті і зведені над переніссям брови, широко відкриті очі, куточки губ опущені, губи розтягнуті в сторони, рот може бути відкритий;
- гнів - брови опущені, зморшки на лобі вигнуті, очі примружені, губи зімкнуті, зуби стиснуті;
- відраза - брови опущені, ніс зморщений, нижня губа випнута або піднята і зімкнута з верхньою;
- печаль - брови зведені, очі згаслі, часто куточки губ злегка опущені;
- щастя - очі спокійні, куточки губ підняті і відведені назад.
 Найлегше розпізнаються позитивні емоції - радість, любов, подив. Важко сприймаються емоції негативні - сум, гнів, огида. Ліва сторона обличчя набагато частіше видає емоції людини - це пов'язано з тим, що права півкуля, що контролює емоційне життя людини, «відповідає» за ліву сторону обличчя. Позитивні емоції відбиваються більш-менш рівномірно на обох половинах, а негативні яскравіше виражені на лівій.
 Посмішка також буває різною.  Вона може відображати різні мотиви. Слід бути обережним в її тлумаченні. Якщо хтось допустив непередбачену помилку - він може винувато посміхнутися, як би просячи за це вибачення. Надмірна усміхненість може з'явитися вираженням запобігання перед співрозмовником або висловлювати потребу в схваленні своїх вчинків і слів. Як правило, посмішка означає доброзичливе розташування партнера по спілкуванню, прагнення увійти в контакт. У той же самий час вона, як елемент міміки, залежить від регіональних і культурних відмінностей: представники одних націй схильні посміхатися частіше, ніж представники інших.
 Посмішка, як правило, виражає дружелюбність, потребу в схваленні, відкритість до спілкування. Втім, будьте уважні, оскільки посмішка може відображати різні мотиви, і потрібно бути обережним в її тлумаченні. Наприклад, надмірна усмішливість може бути проявом хворобливої потреби в схваленні або підлабузництва перед начальством, а то й зовсім нічого не виражати - бути своєрідною ввічливою вивіскою, маскою, одягненою людиною. Дослідники стверджують, що Лев Толстой описав 85 відтінків виразу очей і 97 відтінків усмішки людини.
 У педагогічному спілкуванні посмішка є неодмінним атрибутом діалогу. Чим молодший вік співрозмовника, тим більше потребує він у заохоченні своїх дій мовчазною посмішкою старших.
 У процесі еволюції люди навчилися свідомо контролювати вираз обличчя і приділяти цьому особливу увагу, маскуючи свої почуття. Людина, досвідчена в ділових переговорах, каже набагато менше, ніж його тіло і голос. Для кожного, хто бере участь у бесіді, з одного боку, важливо вміти "розшифровувати" і "розуміти" міміку співрозмовника. У зв'язку з цим рекомендується вивчити і своє обличчя, знати, що відбувається з бровами, губами, чолом. Якщо ви звикли насуплюватись, морщити лоб, то необхідно відучитися збирати складки на лобі і розправляти насуплені брови. Щоб міміка була виразною, треба систематично вимовляти перед дзеркалом кілька різноманітних по емоційності: сумних, веселих, смішних, трагічних, зневажливих та доброзичливих фраз і слідкувати як змінюється міміка і передає відповідну емоцію.
 Художникам і фотографам давно відомо, що тіло людини асиметричне, в результаті чого його ліва і права сторони можуть відображати емоції по-різному. Пояснюється це тим, що різні сторони перебувають під контролем різних півкуль мозку. Ліва півкуля контролює мову і інтелектуальну діяльність, а праве - керує емоціями, уявою і сенсорною діяльністю. Зв'язки керування перехрещуються так, що робота домінуючої лівої півкулі відбивається на правій стороні обличчя і надає їй виразу, піддається більшому контролю. Оскільки робота правої півкулі мозку відбивається на лівій стороні обличчя, то на цій стороні важче приховати почуття.
 Мімічні рухи та їх поєднання для нас, учителів, допомагають виражати ставлення до учнів, їхніх відповідей, учинків, демонструвати інтерес, розуміння або, навіть, байдужість. Із багаторічного досвіду знаю, що учні надають перевагу вчителям із доброзичливим виразом обличчя, високим рівнем зовнішньої емоційності, привабливою зовнішністю, так званим, "ореолом краси”, тобто з мімікою, що виражає позитивно забарвлені емоційні стани. Надмірна рухливість м'язів очей, обличчя, як і нежиттєва їх статичність, завдають серйозних проблем у спілкуванні з дітьми. Деякі вчителі створюють "спеціальний вираз обличчя” для впливу на дітей, надаючи суворого вигляду, нахмурюючи чоло, стискаючи губи, напружуючи нижню щелепу, або використовують "певне обличчя для певного учня”. З педагогічного погляду такий підхід не є бездоганним, оскільки спостережливі діти зауважать його штучність, що позначиться на довірливості стосунків з ними.
 Міміка учителя, підвищуючи емоційну значущість інформації, сприяє кращому її засвоєнню. Вона має відповідати характерові мовлення та взаємин, тобто виражати впевненість, схвалення, осуд, невдоволення, радість, байдужість, зацікавленість, захоплення, обурення в багатьох їх варіантах.
 Обличчя, будучи найдоступнішим інформативним засобом змістової складової повідомлень, що передаються за допомогою мови, має не лише виражати, а й приховувати певні почуття: не слід нести до класу тягар домашніх турбот, особистих негараздів. Пройняте світлом обличчя вчителя створює світлу атмосферу у класі, освітлює душі учнів. Учителю слід знати можливості свого обличчя, навчитися користуватися виразним поглядом, уникати надмірної динамічності, як "бігаючі очі” і неживої статичності, як "кам'яне обличчя” м'язів обличчя. Таким чином, чим більше в учителів розроблені мімічні м'язи - тим ширший їхній емоційний арсенал і вища емоційна виразність, того що необхідно донести до учнів.

скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Жест – мова без слів Жест – мова без слів
 Спілкування людини здійснюється за допомогою мови, але звичайна жестикуляція, якою ми користуємося під час спілкування, для...
Губи людини: про що вони говорять Губи людини: про що вони говорять
 Губи - одна з найбільш вразливих частин нашого тіла, тому що вони постійно піддаються впливу зовнішнього середовища: перепади температури,...
Значення знакових немовних систем у спілкуванні Значення знакових немовних систем у спілкуванні
 Головними структурами спілкування між учнями (і людьми взагалі) є процес передавання інформації за допомогою мови, тобто вербальне спілкування....
Обличчя людини – дзеркало її душі та здоров’я. Обличчя людини – дзеркало її душі та здоров’я.
Обличчя завжди було, і мабуть буде,  предметом пильного та глибокого вивчення. Кожне з них природа створює за індивідуальним проектом...
М’язи виразу обличчя. М’язи виразу обличчя.
Вчені в кінці ХХ ст. описали мімічні ознаки базових емоцій і виокремили три автономні зони обличчя: ділянка чола й брів, ділянка очей і нижня частина...
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓