Моїм учням дуже подобається вивчати серцево-судинну систему людини, порівнювати її із системами інших хордових тварин, визначати її складність та досконалість. Але коли ми порівнюємо серце із насосом, учням це не подобається. Чому? Адже наше серце – порожнистий мускульний орган і саме воно нагнітає кров у судинну систему, завдяки періодичним скороченням міокарда.

         Міокард має низку властивостей, які забезпечують безперервну ритмічну діяльність:

-         збудливість;

-         автоматія;

-         провідність;

-         скорочення та розслаблення.

         Скорочення серця відбувається в результаті періодично виникаючих процесів збудження в самому серцевому м’язі. Внаслідок цього міокард здатний до скорочення, будучи, навіть ізольованим від організму. Це явище називається автоматією.  Але здатністю скорочуватись автоматично володіють лише певні ділянки м’яза, які складаються із специфічних волокон, що відрізняються від типових волокон міокарду. Таку атипову мускулатуру за здатність скорочуватися і проводити виникле збудження по серцю називають провідниковою системою серця. Скупчення клітин атипової мускулатури називають вузлами. Один із таких вузлів розміщений у правому передсерді, поблизу входу в серце верхньої порожнистої вени. Його назва синусо-передсердний вузол, який визначає ритм скорочення серця – водій ритму серця.

         Другий вузол розміщений на межі між передсердями та шлуночками у поздовжній перегородці серця і називається передсердно-шлуночковий. В цій області серця збудження поширюється із передсердь на шлуночки. Із нього збудження прямує до пучка волокон, які розміщені в перегородці між шлуночками – пучок Гіса. Потім він розподіляється на дві гілки – ніжки пучка, одна з яких прямує в стінку правого, а інша – в стінку лівого шлуночка.

         Процес збудження, по-перше виникає в синусо-передсердному вузлі, потім поширюється на інші частини провідної системи. Нарешті воно з атипової мускулатури передається на типову, яка скорочується, розвиваючи напруження для нагнітання крові в аорту та легеневу артерію.

         Скорочення відділів серця носить назву систола, а розслаблення – діастола. Одна систола і одна діастола утворюють серцевий цикл, який триває 0,8 сек. (при частоті скорочень серця – 75).

         Послідовні ритмічні скорочення та розслаблення передсердь та шлуночків серця, а також діяльність стулкових і півмісяцевих клапанів забезпечують рух крові із передсердь в шлуночки, а із шлуночків – у велике та мале кола кровообігу. При кожній систолі серце виштовхує в артерії по 65-70 мл крові – систолічний об’єм крові. А за підрахунками вчених за 1 хвилину серце викидає в судини до 5 літрів крові.

         Отже, насосна функція серця пов’язана із послідовним скороченням передсердь і шлуночків. І вона тісно взаємодіє із автоматією, збудливістю, провідністю. Саме завдяки нормальному функціонуванні провідної системи серця, обидва передсердя і шлуночки водночас охоплюються збудженням і тому водночас скорочуються. Чим і забезпечується насосна функція роботи серця, а серце називають насосом.