Урок 1

Вид. Екологічні характеристики виду.

Мета.
Освітня: розширити знання учнів про вид; сформувати поняття “критерії виду”, “популяція”; розкрити роль популяції як структурної одиниці виду і еволюції; забезпечити в ході уроку повторення основних положень еволюційної теорії Ч.Дарвіна.
Розвиваюча: розвивати уміння порівнювати погляди на проблему виду К.Ліннея, Ж.Б.Ламарка та Ч.Дарвіна, розвивати увагу, самостійність, уміння логічно мислити та узагальнювати.
Виховна: виховувати формування матеріалістичних поглядів на еволюцію органічного світу планети.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Вступний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, палеонтологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, набори живих і гербарних рослин.
Основні поняття та терміни: ареал, екологічна ніша, популяція, конкуренція, чисельність виду, густота популяції.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Дати відповіді на запитання:

- що таке вид (з погляду раніше вивчених розділів біології)?
- що є структурною одиницею виду?
- скільки видів рослин і тварин існує на планеті?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Сьогодні ми розширимо знання про вид як основну систематичну категорію. Як говорили про вид деякі вчені і яке визначення виду ми маємо в даний момент.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Накоплення відомостей до кінця ХVІІ ст. про різні форми рослин і тварин призвело до уявлень про вид як реальну групу особин. Ґрунтовна робота про види була здійснена К.Ліннеєм, який заклав основи систематики. Пізніше про вид говорили Ж.Б.Ламарк і Ч.Дарвін.
За Ліннеєм: вид – група особин, які подібні між собою як діти одних батьків, що можуть схрещуватися між собою і давати плодюче потомство.
За Ламарком: вид – це група особин, які справді існують у природі, але не вічно, протягом певних проміжків часу; вони змінюються, але дуже повільно і непомітно.
За Дарвіним: він вважав, що категорія вид умовна і тимчасова. Кожен вид виник з іншого і існуватиме, поки не зміняться умови. Якщо умови зміняться, вони можуть призвести до вимирання виду, а змінившись, вид може початок новим видам. Отже, Дарвін вважав, що нові види в природі утворюються під впливом рушійних сил еволюції.
Сучасне визначення: вид – сукупність популяцій морфологічно подібних особин, здатних схрещуватись між собою і давати плодючих нащадків, які населяють певний ареал, мають однакові вимоги та пристосування до умов довкілля і не схрещуються з особинами інших видів.
На території, яку займає вид, окремі особини утворюють групи – популяції. Популяція – це сукупність особин виду, які тривалий час мешкають у певній частині його ареалу частково чи повністю ізольовано від інших подібних сукупностей особин цього ж виду.
Популяція як структурна одиниця виду має певні особливості:
чисельність; густоту; біомасу; народжуваність; приріст; смертність.
Кожна популяція характеризується певною структурою:
- статевою;
- віковою;
- просторовою. За характером використання території популяції тварин можна поділити на: популяції осілих видів; популяції кочових видів; популяції мігруючих видів, причому міграції можуть бути періодичними і неперіодичними;
- етологічною. Особинам різних видів властивий поодинокий або груповий спосіб життя (родини, колонії, зграї, табуни…)
Критерії – це сукупність ознак, які відрізняють один вид від іншого, їх декілька: морфологічний; фізіологічний; генетичний; географічний; екологічний; біохімічний.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з підручником:
- розглянути малюнки прикладів конвергенції і зробити висновки про місце кожного виду в природі, його екологічну нішу.
- розглянути гербарні і живі види рослин і зробити висновки щодо їхнього місцезростання.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Кожен біологічний вид під час свого розвитку пристосовується до умов довкілля та існує у формі популяцій. Кожна популяція характеризується певними показниками.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 2

Практична робота № 3 “ Вивчення морфологічного критерію на прикладі рослинних і тваринних організмів”.

Мета.
Освітня: продовжити формувати знання учнів про критерії виду, охарактеризувати морфологічний критерій на прикладах рослинних і тваринних організмів.
Розвиваюча: розвивати уміння порівнювати і робити висновки про критерії видів.
Виховна: виховувати бережливе ставлення до живої природи планети.

Тип уроку. Виконання практичної роботи.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь, опис, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Візуальний: складання таблиці.
4. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – музика.
5. Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Міжпредметні зв ́язки: історія, палеотологія, географія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці.
Основні поняття та терміни: критерії виду, морфологія.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Методом фронтальної бесіди з’ясувати знання учнів про вид та його екологічні характеристики. Дати визначення всім критеріям виду і зупинитися на морфологічному.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Чому ми вивчаємо по-перше саме морфологічний критерій?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Виконання практичної роботи
“ Вивчення морфологічного критерію на прикладі рослинних і тваринних організмів”.

Інструктивна картка.
1. Розглянути рослини (або тварини) двох видів одного роду та записати їх назви.
2. Скласти морфологічні характеристики кожного виду, тобто описати особливості їх зовнішньої будови.
3. Вказати спільні і відмінні ознаки. Визначити ознаки, що складають морфологічні критерії кожного з видів.
4. Заповнити таблицю.


ІV. Підведення підсумків уроку.

V. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 3

Популяція. Структура популяції. Динаміка і коливання чисельності популяцій.

Мета.
Освітня: продовжити формувати знання учнів про популяція як структурну одиницю виду; дати поняття “популяційні хвилі”, “гомеостаз популяцій”; охарактеризувати особливості структури популяцій.
Розвиваюча: розвивати уміння порівнювати, співставляти та робити відповідні висновки.
Виховна: виховувати бережливе ставлення до живої природи планети.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь, пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6. Релаксопедичний: фізкультхвилинка, психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, палеонтологія, географія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці.
Основні поняття та терміни: міграції, етологія, ієрархія.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Письмова перевірка знань.

І варіант: чим зумовлені сезонні явища в житті організмів?
ІІ варіант: які є шляхи пристосування організмів до періодичних змін умов існування?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання: від чого залежить наявність популяцій у природі? (До кінця уроку учні повинні дати відповідь: це пов’язано з нерівномірністю розміщення по території, яку займає вид, а також оптимальних умов існування).

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Популяція як структурна одиниця виду має певні особливості:
- чисельність – кількість особин, які входять до її складу;
- густота – середнє число особин, що припадає на одиницю площі або об’єму;
- біомаса – маса особин популяції, що припадає на одиницю площі або об’єму;
- народжуваність – число особин, які народжуються за одиницю часу;
- приріст – різниця між народжуваністю і смертністю.
Кожна популяція характеризується певною структурою:
1. Статева: залежить від співвідношення особин різних статей.
2. Вікова: залежить від розподілу особин за віковими групами.
3. Просторова: розподіл особин популяції по території, яку вона займає.
За характером використання території популяції тварин можна поділити на: осілі, кочові та мігруючі.
4. Етологічна: це система взаємозв’язків між її особинами, що проявляється у поведінці.
Наука, що вивчає біологічні основи поведінки називається етологією. Особинам різних видів властиві поодинокий та груповий способи життя. Груповий пов’язаний з утворенням постійних родин, колоній, табунів, зграй, стад…
Система поведінкових зв’язків між особинами у зграї, родині, табуні… називається ієрархія.
Розповідь про популяційні хвилі. Вперше це поняття ввів російський біолог С.С.Четверіков.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Самостійна робота з дидактичним матеріалом.
1. Розглянути картки “Фази розвитку, що забезпечують розповсюдження у малорухливих або паразитичних тварин”. Дати відповідь на запитання: яким чином особливості життєвого циклу організмів впливають на характер популяційних хвиль?
2. Розглянути колекцію плодів та насіння. Дати відповідь на запитання: які пристосування до поширення плодів і насіння у вищих рослин?

V. Узагальнення та систематизація знань.

Кожен біологічний вид під час свого історичного розвитку пристосовується до умов довкілля, вступає у різноманітні взаємовідносини з іншими видами . Все це визначає екологічну нішу, яку займає даний вид у природі.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 4

Поняття про середовище існування, шляхи пристосування до нього організмів.

Мета.
Освітня: розширити знання учнів про життєдіяльність організмів; ознайомити із основними середовищами існування організмів: наземно-повітряним, водним, ґрунтовим та паразитичним.
Розвиваюча: розвивати уміння учнів порівнювати процеси життєдіяльності видів у природі, їхні екологічні ніші.
Виховна: виховувати бережливе ставлення до живих організмів планети як основної складової частини біосфери.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником, малюнками.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення,одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – музика.
6. Релаксопедичний: фізкультхвилинка, психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: географія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Дати учням завдання по групах.
1. Розглянути малюнки, де зображені тварини різних видів. Описати їхні екологічні умови.
2. Поєднати частини розрізаних малюнків рослин і тварин. Дати характеристику деяким із них.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання:
- чи можуть тварини уже існуючих видів змінити своє середовище існування і що для цього необхідно?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Живі організми планети населяють чотири основні середовища: наземно-повітряне, водне, грунт, живі організми.
Дати характеристику цим середовищам (ст.278-299, 10/11).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Розглянути всі малюнки із параграфів і охарактеризувати їх:
- екологічні групи рослин по відношенню до води, світла, тем-ри;
- екологічні групи тварин;
- основні властивості водного середовища та його мешканці;
- мешканців грунту;
- паразитичних організмів.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Продекламувати вірші про улюблених тварин або рослин
(із набутих знань по літературі або з власного досвіду).

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 5

Біологічні адаптивні ритми організмів.

Мета.
Освітня: ознайомити учнів із біологічними ритмами організмів; дати визначення понять “біологічні ритми”, “біологічний годинник”, “фотоперіодизм”; з’ясувати значення біоритмів у життєдіяльності живих організмів; визначити закономірності адаптації організмів до умов існування.
Розвиваюча: розвивати уміння логічно мислити, робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна: виховувати бережливе ставлення до живих організмів планети та до власного здоров’я.

Тип уроку.Засвоєння нових знань.
Форма уроку.Синтетичний.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: хімія, метеорологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки.
Основні поняття та терміни: біоритми, фотоперіодизм, фітогормони, криптобіоз, біологічний годинник.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

З’ясувати знання учнів про сезонні зміни в житті організмів:
- з чим пов’язані зміни сезонів протягом року?
- чи залежить життя рослин від світла?
- яке значення гормонів у житті рослин, тварин та людини?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про:
1. Біологічні ритми – циклічні коливання інтенсивності й характеру біологічних процесів і явищ.
2. Біологічний годинник – властивість живих організмів орієнтуватися в часі.
3. Фотоперіодизм – реакція організмів на зміни довжини світлового періоду доби (рослини довгого та короткого дня, значення фітогормонів та нейрогормонів ( проростання насіння, бульб, строки цвітіння, листопад, відкладання яєць, вилуплення).
4. Бесіда про закономірності адаптації (активна адаптація, пасивна адаптація, криптобіоз).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Розглянути малюнки, таблиці про біоритми, охарактеризувати їх та записати головні у зошит.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Зробити висновки про значення біоритмів для здоров’я людини та виживання тварин і рослин у довкіллі.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 6

Екосистеми. Взаємодії організмів в екосистемах. Зміни в екосистемах.

Мета.
Освітня: сформувати поняття про біоценоз, біогеоценоз, екосистему; охарактеризувати їх структуру і властивості; з’ясувати взаємозв’язки організмів у біогеоценозах та зміни в них.
Розвиваюча: розвивати уміння логічно мислити, робити висновки та узагальнення, уміння порівнювати та співставляти.
Виховна: виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища, рослин і тварин, які живуть навколо нас.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником, з роздатковим матеріалом.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – музика.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: географія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці.
Основні поняття та терміни: біоценоз, біогеоценоз, екосистема, фітоценоз, біотоп, автотрофи, гетеротрофи, сапротрофи, продуценти, консументи, редуценти, поліфаги, ланцюги живлення, правило екологічної піраміди, трофічна сітка.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

З попередніх розділів біології згадати, які організми належать до автотрофів, а які до гетеротрофів?
Що таке хижацтво, паразитизм, коменсалізм, мутуалізм? Навести приклади.
Нагадати, що таке планктон, фітопланктон, зоопланктон?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Доповнити відповіді учнів та повідомити тему і мету даного уроку: які ланцюги живлення існують в угрупованнях організмів, які трофічні зв’язки їх поєднують?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

1. Пояснити, що таке біоценоз та дати йому характеристику. Основні показники: видове різноманіття, біомаса, продуктивність, густота популяцій, площа, яку займає біоценоз.
2. Екологічна структура біоценозу та його типи живлення:
- автотрофи – фототрофи, хемотрофи;
- гетеротрофи – сапротрофи, хижаки, паразити, фітофаги, поліфаги;
- міксотрофи – евглена зелена, хламідомонада.
3. Поняття про екосистему та біогеоценоз.
Структура біогеоценозу:
- абіотична частина – неорганічні та органічні сполуки, мікроклімат;
- біотична частина – продуценти, консументи, редуценти.
4. Властивості біогеоценозів: цілісність, стійкість, саморегуляція, здатність до само відтворення.
5. Взаємозв’язки у біогеоценозах:
- антагоністичні (паразитизм, конкуренція);
- мутуалістичні;
- нейтральні.
Крім цього типи взаємозв’язків є:
- трофічні – хижак-здобич, паразит-хазаїн;
- топічні – ярусність рослинних угруповань.
6. Перетворення енергії в біогеоценозах.
7. Ланцюги живлення.
8. Правило екологічної піраміди: на кожному трофічному рівні кількість біомаси та енергії, що запасають організми за одиницю часу, більша, ніж на наступному.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Розглянути ланцюги живлення на роздаткових картках і зробити відповідні позначення стрілками. Кожен ряд дає свої вичерпні відповіді щодо ланцюгів живлення організмів.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Угруповання популяцій організмів різних видів, які населяють певну ділянку біосфери з однорідними умовами існування і тісно взаємодіють між собою складають біоценоз. Кожен біоценоз характеризується певним видовим різноманіттям, біомасою, продуктивністю. Основою біоценозів є фотосинтезуючі організми.
Популяції організмів різних видів, які входять до складу певного біоценозу тісно взаємопов’язані між собою і з умовами середовища - це носить назву біогеоценози. Їм властиві цілісність, стійкість, здатність до саморегуляції, підтримання гомеостазу і само- відтворення.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 7

Різноманітність природних і штучних екосистем.

Мета.
Освітня: розширити знання учнів про біогеоценози, ознайомити з різноманітністю природних та штучних ценозів;
розкрити роль агроценозів у практичній діяльності людини.
Розвиваюча: розвивати уміння наводити приклади із власного досвіду, уміння логічно мислити і робити висновки.
Виховна: виховувати бережливе ставлення до різноманіття природи рідного краю.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний[b]: складання схем.
5.[b]Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6.Релаксопедичний: фізкультхвилинка, психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: географія, хімія.
схеми, малюнки, таблиці.
Основні поняття та терміни: агроценоз, сукцесії, циклічні зміни, інтродукція.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Письмові роботи за картками.

Картка № 1.
1. Скласти схему ланцюгів живлення в біоценозі прісної водойми.
2. Які властивості біогеоценозу відомі?
3. Навести приклади топічних зв’язків.
Картка № 2.
1. Назвати основні ланцюги живлення в біогеоценозі мішаного лісу.
2. Дати визначення понять: хижацтво, виїдання, конкуренція.
3. На які екологічні групи поділяються організми за типом живлення?
Картка № 3.
1. Охарактеризувати ланцюги живлення пасовищного типу.
2. Дати визначення понять: коменсалізм, паразитизм, мутуалізм.
3. Чим забезпечується цілісність біогеоценозів?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання:
- Які властивості природного і штучного біогеоценозів забезпечують їх існування?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про зміни природних біогеоценозів – сукцесії. Сукцесії бувають:
1. первинні – поява і розвиток рослинних угруповань у місце- існуваннях, де рослинності раніше не було;
2. вторинні – це відновлення природної рослинності після певних порушень (наприклад, відновлення лісів після пожеж).

Розповідь про різноманітність природних біогеоценозів.
Розповідь про агроценози. Агроценоз – це збіднене видами угруповання рослин, тварин, грибів і м\о, створене людиною для одержання с\г продукції.
Особливості агроценозів:
- незначна видова різноманітність;
- погано розгалужені трофічні сітки;
- слабка стійкість;
- висока продуктивність одного чи кількох видів;
- практично відсутня саморегуляція,
- можливе масове розмноження бур’янів та шкідників.
Розповідь про різноманітність штучних біогеоценозів.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.


V. Узагальнення та систематизація знань.

Відповідь на проблемне запитання про агроценози:
Людина створила штучні угруповання організмів – агроценози для одержання с/г продукції. Від природних біогеоценозів вони відрізняються незначним видовим різноманіттям, слабко розгалуженими ланцюгами живлення, нездатністю до саморегуляції. Внаслідок цього людина повинна постійно втручатись у функціонування агроценозів для того, щоб запобігти небажаним сукцесіям.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 8

Колообіг речовин і потік енергії в екосистемах. Продуктивність екосистем.

Мета.
Освітня: розширити знання учнів про екосистеми, охарактеризувати колообіг речовин та потік енергії в них; з’ясувати значення роль живих організмів у перетворенні оболонок Землі та колообіг основних хімічних сполук: кисню, вуглекислого газу, сірки, азоту, вуглецю…
Розвиваюча: розвивати уміння порівнювати біологічні процеси на планеті та їх значення для перетворення її обличчя.
Виховна: виховувати бережливе ставлення до зовнішнього середовища планети: живого і неживого.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником, з м/м дошкою.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика, живопис.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: географія, фізика, хімія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити знання учнів про:
- оболонки Землі та біосферу;
- спектр сонячного випромінювання та його значення для живих організмів;
- що таке обмін речовин та енергії?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Намагатися порівняти обмін речовин та енергії в живому організмі та колообіг речовин на планеті.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про:
- колообіг води;
- колообіг кисню;
- колообіг вуглецю;
- колообіг азоту;
- колообіг вуглекислого газу.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з таблицями та м/м дошкою, де зображені різні колообіги речовин на планеті.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Колообіг речовин – це обмін речовиною між абіотичною (неживою) та біотичною (живою) частинами біосфери. В кожному колообігу провідну роль грає певна речовина.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 9

Практична робота № 4 “ Розв’язування задач з екології “

Мета.

Освітня: розширити знання про колообіг речовин на планеті, розв’язуючи задачі на правила екологічної піраміди.
Розвиваюча: розвивати уміння приміняти теоретичні знання у практичній діяльності.
Виховна: виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища та живих організмів, які мешкають на планеті.

Тип уроку. Застосування знань.
Місце уроку в навчальній темі. Заключний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: пояснення, робота з підручником та інструктивною карткою.
б) практичний: виконання розрахункових вправ.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання формул та ланцюгів живлення.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: географія, математика, хімія, фізика.
Матеріали та обладнання: схеми, інструктивні картки, картки із розрахунковими завданнями.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторення знань про правило екологічної піраміди, про трофічні рівні та ланцюги живлення в біогеоценозах.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Сьогодні ми повинні навчитися застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності. Для цього нам необхідно розв’язати декілька вправ.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Вправа № 1.
Користуючись правилом екологічної піраміди визначити, яка площа (в га) біоценозу може прогодувати одну особину останньої ланки в ланцюгу живлення:
- планктон-риба-тюлень (300 кг);
- планктон-нехижі риби-щука (10 кг);
Суха біомаса планктону з 1кв.м становить 600 г за рік.
Із вказаної у дужках маси 60% становить вода.
1). Визначаємо суху масу тюленя: 300 кг --- 100%
х кг ---- 40%
х = 120 кг
2). На підставі правила екол. піраміди визначаємо, скільки потрібно планктону: 120 кг тюлень
1200 кг риба
12000 кг планктон
3). Визначаємо площу даного біоценозу, якщо відомо, що суха біомаса планктону з 1 кв.м становить 600 г.
Отже, 1 кв.м ----0,6 кг
х кв.м ---- 1200 кг
х = 20000 кв.м = 2 га
Відповідь: необхідно 2 га планктону.

Вправа № 2
Скільки потрібно фітопланктону, щоб у Чорному морі виріс дельфін білобочка масою 300 кг.

Вправа № 3
Скласти ланцюг живлення, Користуючись правилом екологічної піраміди, визначити, скільки га лугів потрібно, щоб прохарчувати людину масою 58 кг (із них 66% становить вода). Суха біомаса трави з 2 кв.м становить 200 г на рік.

VІ. Підведення підсумків уроку.скачать dle 10.3фильмы бесплатно